Психологічна підтримка учасників освітнього процесу під час війни

З перших днів повномасштабного російського вторгненняпсихологи розгорнули роботу з опрацювання викликів, що постали перед українським суспільством. Шкільні психологи оволодівалитехніками подолання стресу, зниженнямвикликаної війною емоційної нестабільності, опанування паніки(вебінари, практичні заняття, консультації). Обсяг здійсненої роботи, її зміст та інтенсивність засвідчують, що психологи мають достатні ресурси для оперативного й високопрофесійного вирішення завдань .

Ключові слова:

учасники освітнього процесу; психологічна

підтримка;первина психологічна допомога;подолання стресу;

Сьогодні всі учасники освітнього процесу більш, ніж будь-коли раніше, потребують психологічної підтримки і допомоги. Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій є вкрай важливим. Багато людей переживають виснаження, спустошення, втому, відчувають тривогу й паніку.

Психологічна підтримка дітей у воєнний час надзвичайно важлива, адже дітям необхідно відчувати себе у безпеці. Щоб підтримувати їх, керуємосянаступними порадами.

Говоріть з дитиною

Обговорюйте з дітьми їхні почуття, спостерігайте за поведінкою та реакцією на страшні події. Постійно нагадуйте, що вони під вашим захистом. До того ж, вас захищають найсміливіші воїни. Якщо є можливість, нехай дитина робить щось руками – ліпить, малює або складає конструктор.

Будьте поруч

Надавайте дітям підтримку, у тому числі у вигляді обіймів. Намагайтеся робити щось разом, приділяйте їм більше часу, ніж раніше.

Контролюйте себе

Коли дорослі втрачають самоконтроль, це дуже впливає на дітей. Вони можуть злякатися та замкнутися. Більшість дорослих зараз відчувають страх, біль, злість та утому. Намагайтеся тримати себе в руках. Хоча б, коли діти поруч з вами.

Не забувайте про режим

Намагайтеся, наскільки це можливо, дотримуватися режиму та пам’ятати про сімейні ритуали. Вкладайте дитину спати в той самий час, як вкладалися раніше. Не забувайте про повноцінні прийоми їжі. Навіть, якщо ви знаходитеся у бомбосховищі, читайте дітям казки перед сном, якщо робили це раніше.

Не забувайте про ігри

Найкраща терапія під час складних життєвих обставин – це ігри. Давайте дитині можливість гратися, дивитися мультфільми, бігати та стрибати. Дозвольте дітям брати з собою в укриття улюблену іграшку.

Підтримуйте один одного

Постійно підтримуйте дітей. Говоріть, які вони хоробрі, як добре вони справляються з ситуацією, як вправно допомагають дорослим. Обов’язково розповідайте про перемоги ЗСУ, щоб діти вірили в світле майбутнє.

Діти, які перебувають у гострому стресовому стані, потребують зовнішньої підтримки.Гострота стресової реакції залежить від:

ступеня залученості— дитина стежила за воєнними подіями по телевізору чи перебувала в їхньому епіцентрі— постраждала сама або її рідні, знайомі;

індивідуальних особливостей— вразливість, вміння опанувати себе;

попереднього травмівного досвіду— дитина була жертвою або свідком стресогенної події, втратила близьких тощо.

Дорослий, який надає дитині первинну психологічну допомогу, повинен спиратися на три оперативні принципи— дивитися, слухати, спрямовувати.Крім цього, він має керуватися правилами:

невідкладності— надавати допомогу якнайшвидше: що більше часу мине після травмування, то ймовірніше, що у дитини виникне посттравматичний стресовий розлад;

наближеності до місця подій— надавати допомогу безпосередньо на місці або у звичній обстановці й соціальному оточенні— у будинку, лікарні чи сховищі, тобто там, де сім’я та дитина перебуває одразу після події;

очікування, що нормальний стан відновиться— підтримувати впевненість потерпілих у тому, що все нормалізується;

єдності психологічного впливу— надавати допомогу має одна й та сама людина відповідно до уніфікованої процедури психологічної допомоги;

простоти психологічного впливу— відвести дитину від джерела травми, дати їй змогу вмитися, поїсти й відпочити у безпечному місці, а за бажанням— виговоритися.

Як надати первинну психологічну допомогу дитині під час війни:

-запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».

-створюйте атмосферу безпеки— обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте та грайте з нею.

-переглядайте разом із дитиною «позитивні» фотографії чи зображення— так зможете звернутися до приємних образів із минулого, послабити неприємні спогади.

-спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям— переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.

-допомагайте вибудувати життєву перспективу— визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.

-повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів— нормально.

-підвищуйте самооцінку дитини— частіше хваліть її за хороші вчинки.

-грайте в ігри з піском, водою чи глиною— взаємодія з такими матеріалами дасть дитині змогу виразити переживання за допомогою образів.

-не дозволяйте потурати вами— не виконуйте будь-які бажання дитини з жалю до неї.

Як допомогти дитині, що опинилася в епіцентрі воєнних подій.

- подбайте про те, щоб дитина була поруч із близькими.Простежте, щоб дитину не розлучали з батьками чи іншими близькими дорослими.

-не залишайте дитину без нагляду. Якщо поруч з дитиною немає дорослих, передайте її до служби захисту дітей або постарайтеся знайти близьких дитини чи зв’язатися з іншою родиною, яка може про неї подбати.

-убезпечте дитину від жахіть.За можливості зробіть так, щоб дитина не бачила трагічних сцен, наприклад тяжких поранень або катастрофічних руйнувань; не чула страшних розповідей про те, що сталося. Також убезпечте дитину від журналістів і розпитувань сторонніх людей, які не є членами рятувальної групи та екстреної медичної допомоги.

-покажіть дитині, що вона не сама.Зберігайте спокій, говоріть м’яко, будьте привітні. Вислухайте думки дитини про те, що відбувається. Під час розмови намагайтеся перебувати на одному рівні з дитиною й підтримувати зоровий контакт, використовуйте прості, зрозумілі слова та пояснення.

-відрекомендуйтеся— назвіть своє ім’я та скажіть, що прийшли допомогти. Дізнайтеся, як звуть дитину, звідки вона та інші подробиці, які допоможуть знайти її близьких. Якщо поруч із дитиною перебувають батьки чи опікуни, допоможіть подбати про неї. Якщо перебуваєте з дитиною певний час, постарайтеся залучити її до гри або розмови.

Вебінар для українських вчителів[Відео].YouTube.https://www.youtube.com/watch?v=_ryLxTVzeHM

Освітній омбудсмен України.Як підтримати та заспокоїти дитину під час війни.https://eo.gov.ua/yak-pidtrymaty-ta-zaspokoity-dytynu-pid-chas-viyny/2022/02/28/(2022, 28 лютого).